Фрактали в біології.

     Б. Мандельброт вірив, що справжній ландшафт простору нерівний і що в світі немає нічого, що було б зовсім пласким чи круглим, тобто все фрактально. Отже об’єкт, що має точно три виміри неможливий.От чому концепція фрактального виміру знадобилася для виміру ступеня нерівності речей.

Наприклад подивіться на аркуш паперу (припустимо, що він двовимірний), зім’ятий у кулю. Хіба він двовимірний? Ні, тому що в нього є довжина, ширина і висота. Але він не може бути й тривимірним, тому що зроблений з одного нескінченно тонкого аркуша й, до того ж, не повністю однорідний.

Але ж його нормальна розмірність (її ще називають Евклідовою розмірністю) дорівнює три. Усі фрактали, особливо фрактальні криві, мають фрактальні розмірності.

Комп’ютерні системи і фрактали.

Напевно, ви вже хоч раз намагалися «осягнути неосяжне»: втиснути в електронний лист величезний файл. Вирішити подібну задачу нам допомагають програми-архіватори, які можуть зменшити файл. А ще є різні формати даних. Якщо поекспериментувати можна помітити, що одна й та сама фотографія займатиме різний об’єм дискового простору в різних форматах (jpg, tif, bmp тощо).

Найкориснішим сьогодні використанням фракталів у комп’ютерній науці є фрактальний стиск даних. У його основі лежить той факт, що реальний світ добре описується фрактальною геометрією. Це дозволяє стискувати картинки набагато краще, ніж звичайними методами.

Інша перевага фрактального стиску в тому, що при збільшенні картинки не спостерігається ефекту пікселізації (збільшення розмірів точок до розмірів, що спотворюють зображення). При фрактальному стиску після збільшення картинка часто виглядає навіть краще, ніж до нього.

Фрактали навколо нас.

             Фрактали знаходять все більше й більше застосувань у науці. 

             Основна причина цього полягає в тому, що вони описують реальний

             світ іноді навіть краще, ніж традиційна фізика чи математика.

      Багато об’єктів у природі (наприклад людське тіло) складаються з безлічі фракталів, змішаних один з одним, причому кожний фрактал має свою розмірність відмінну від розмірності інших. Наприклад, двовимірна поверхня людської судинної системи згинається, розгалуджується, скручується й стискується.